Новости

[2017-11-20] Олександр Варун про виставу "Самограй з перцем"

Напередодні прем'єри "узвару малосольних водевілів"  в газеті "Любимый город" (від 16.11.2017) вийшло інтерв'ю з  постановником вистави заслуженим діячем мистецтв України Олександром Варуном.  Думки режисера, сподіваємось, допоможуть глядачам сприймати новий спектакль Театру ім. Лесі УкраЇнки об'ємно. Питання Олександру Варуну ставила Альона Карапиш.

Отже:

"Що вас надихнуло поставити виставу?

Останнім часом набрало розголосу поняття «українська мрія». Що це? Калька з «американської мрії»? Але ж ми не американці. Маємо своєрідний менталітет, свою неповторну душу. Я замислився, чим наша мрія відрізняється від західної, північної, південної, ліберійської чи може антарктидської (сміється). Так вже сталося, що я займаюсь театром. Природньо, що відповідь почав шукати у видатних українських драматургів. Зупинився на творах: «По ревізії» Марка Кропивницького, «Як ковбаса та чарка, то минеться і сварка» Михайла Старицького, «Простакъ, или Хитрость женщины, перехитренная солдатомъ» Василя Гоголь-Яновського (батька Миколи Гоголя), і «Кум-мірошник, або Сатана в бочці» Дмитра Дмитренка. Із ім’ям останнього автора, до речі, свого часу виникла плутанина. В літературі його помилково називали Василем. До того ж я ніде не знайшов років народження та смерті Дмитренка. Не дійшла до нас ця історія. Ми знаємо, що він грав на сцені. Знаємо, що писав і після нього залишився такий водевіль.  Більше нічого не знаємо. Так ми шануємо свою пам'ять…

Про що ж ваш «Самограй з перцем»?

Існує думка – її авторство приписують багатьом письменникам і навіть царю Миколі – про те що в Росії дві біди: дурні люди і дороги.  Так от в Україні також дві біди – лінощі та горілка. Не було б лінощів, не було б горілки – і все було б добре.  У нас найбагатша земля, найталановитіші люди, ресурси такі, що будь-хто б позаздрив, а ми все бідні й бідні, бідні й бідні. Є українське прислів’я: «бідний бо дурний». А я вважаю інакше: «бідний, бо лінивий». Це мої роздуми, а про що вистава (посміхається), я поки казати не буду.

Відповідь на запитання, що таке «Юкрейніен дрім’s», мені здається, я для себе знайшов. Зараз цю відповідь ми втілюємо у життя безпосередньо у виставі.

Промовляєш слово «водевіль» і відразу пригадуються слова відомої пісні: «Ах, водевиль, водевиль… Музыка, песни, интриги и танцы…»

Звісно будуть і пісні, і танці… інтрига буде. Куди ж без неї. Колись у нашій країні жанр водевілю був дуже популярний. Українські водевілі на відміну від водевілів інших країн мали свої особливості. Їх обумовив час створення: Валуєвський циркуляр та Емський указ завдали удару по українській культурі. Письменники змушені були завуальовувати свої думки. У пригоді стали легкі комедійні жанри. Пісні, танці, сміх – всього цього у водевілях вдосталь. Але під усім цим шаром, знаходимо дух українства, дух відродження. Наш пошук триває. Я думаю глядачам цікаво буде до нього долучитися…

Ви створили свій особливий жанр – узвар малосольних водевілів. Та чому ж вони малосольні?

 Тому що про ці проблеми треба говорити набагато гостріше і відвертіше. У виставі ми не завжди будемо українців по головці гладити. Коли треба, то й проти шерсті рукою проведемо. Але і на серйозні теми не хочеться говорити з серйозним виразом обличчя. Кому це цікаво? – Мені не цікаво. Прагнемо подивитися на всіх нас з посмішкою та з любов’ю, бо не про ворогів мова йде – про нас. А себе треба любити".

Академічний музично-драматичний театр ім.Лесі Українки
м. Кам'янського
 

Подписка на новости

*поля, обязательные для заполнения
Имя*:
E-mail*:
*Внимание!
Одно или несколько окон заполнены не корректно!
введите символы
Вы только что успешно подписались на рассылку новостей.