Новости

[2017-11-21] Дякуємо журналісту Світлані Луньовій за вдумливий відгук!

Газету "ДМК" трудового колективу Дніпровського меткомбинату у кіосках на жаль купити не можна, її отримують лише передплатники. Отже не всі городяни будуть мати можливість прочитати рецензію Світлани Луньової на прем'єру "Самограй з перцем". Тому публікуємо цей відгук досвідченого журналіста та друга нашого театру, щоб надати йому більшу аудиторію.

Водевільний коктейль із присмаком гіркоти

Остання прем`єра Академічного музично-драматичного театру ім. Лесі Українки із дещо незвичайною назвою – «Самограй  з перцем «Юкреніендрім`s» викликала неоднозначну реакцію глядачів, хоч і мала беззаперечний успіх у публіки.

Режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв України Олександр Варун уже не вперше звертається до української класики. Глядачі добре пам`ятають незрівнянну комедію М.Старицького «За двома зайцями», яка другий сезон  поспіль збирає аншлаги. І ось - нове звернення нашого театру  до вітчизняної драматургії, причому, обравши для постановки маловідомі широкому загалу водевілі , режисер  скомпонував їх у такий собі «мікс», знайшовши оригінальне сценічне вирішення. Саме тому нова робота О.Варуна має дещо незвичний пізаголовок  - «Узвар малосольних водевілів».

Покладені в основу вистави твори Марка Кропивницького «По ревізії», Василя Дмитренка «Кум-мірошник, або Сатана в бочці», Михайла Старицького «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка» та Василя Гоголя-Яновського (батька Миколи Васильовича) «Простакъ, или Хитрость женщины, перехитренная солдатомъ», стають єдиним цілим не лише завдяки жанровим особливостям, легким комедійним сюжетам, а й  колоритним акторським роботам. Секрет полягає у тому, що одні й ті ж актори у творах різних авторів  перевтілюються у різні, часом протилежні образи, завдяки чому й утворюється своєрідний «коктейль» з водевілів.   

Насамперед слід згадати Дмитра Алєксєєнка, який проявив себе яскравим характерним актором  протягом усієї  вистави, зігравши старшину, котрий весь час збирається їхати «на ревізію»; дрібного поміщика Шпоньку, що посварився із своїм приятелем  через собаку; й нарешті, пана соцького, що приводить на постій солдата до хати розбитної молодиці Параски у колоритному виконанні заслуженої  артистки України  Світлани Комарової у п`єсі  «Простак». Те ж стосується актора Олександра Тарханова, чий діапазон гостро сатиричниих образів сягає від дідуся-сторожа у першому водевілі до випещеного та манірного поміщика на призвище Шило з п`єси Старицького та Парасчиного чоловіка-ледацюги із твору Гоголя-Яновського. Заслуговує найщирішого захоплення молода актриса Ольга Онискевич (Пріська); не можна не згадати й про Евгена Босенка, більш відомого глядачам своїм талантом вокаліста, який заявив про себе і як не менш здібний комедійний актор, зігравши  п`яницю–чоловіка Пріськи у водевілі «Кум-мірошник».

Але, без жодного сумніву, найбільш разюче перевтілення продемонструвала заслужена артистка України Ірина Чваркова, з'являючись  на сцені спочатку в кумедному образі старої бабці Риндички («По ревізію»),  згодом просто на очах у здивованих глядачів перетворюючись у принадну красуню-корчмарку з твору Старицького. Майстерна  гра талановитої актриси щоразу викликала вибухи гомеричного сміху в залі. Що вже казати про писаря «Шелестяна Салатовича» (він же дячок)  - Максима Монастирського, після кожної появи якого на сцені глядачі мало не падали з реготу. Чудово упоралися зі своїми ролями Руслан Куксенко (кум-мірошник, солдат) та Юрій Субот ( свідок Гарасим).

Успіхові вистави сприяли не лише чудова акторська гра, соковитий народний гумор, колоритна українська мова, котрим насичені усі чотири водевілі, а й оригінальна й водночас лаконічна сценографія (художник-постановник Наталя Косенко) та яскраве музичне оформлення (Евген Куров та Наталя Мороз). Народні пісні, танці та музика у виконанні артистів балету, музикантів оркестру також були повноправними «дійовими особами» вистави (балетмейстер – Наталя Клішина).

Наостанок хотілося б відзначити, что за зовнішньою легкістю й безтурботністю сценічного дійства вдумливий глядач не може не відчути глибинну режисерську думку – наш талановитий, співучий, працелюбний народ гідний кращої долі, і саме про це – головна українська мрія («Юкрейніендрім`s»). Про це свідчить і фінальна сцена, яка звучить контрастом до веселого феєричного видовища, додаючи коктейлю водевілів присмаку гіркоти.

 

Академічний музично-драматичний театр ім.Лесі Українки
м. Кам'янського
 

Подписка на новости

*поля, обязательные для заполнения
Имя*:
E-mail*:
*Внимание!
Одно или несколько окон заполнены не корректно!
введите символы
Вы только что успешно подписались на рассылку новостей.