Спектакли

ДУША  ПОЕТА Лібрето О. Варун Билет ONLINE за 59 секунд ДУША ПОЕТА балет-феєрія за мотивами поеми Т. Шевченко "СОН" Продолжительность: 1 час 10 минут Премьера 09.03.2014 Ближайшие показы:

До 200-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка

 

Ця вистава - мистецький внесок нашого театру  до всенародного святкування 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря.

За думкою  автора ідеї і режисера-постановника  вистави «Душа поета» Олександра Варуна,  поема «Сон» - це не тільки політичний памфлет і гостра сатира на царську Росію часів Миколи І, це ніби квінтесенція життя і творчості самого Шевченка, його художня автобіографія. У своєму «сні» герой поеми  спочатку бачить «рай земний» - рідну Україну, з її дивною природою і страждаючим народом. Він чує «дзвін кайданів» пролітаючи над Сибіром – і це ніби містичне пророцтво його майбутньої солдатчини. Потім душа поета у ві сні  потрапляє до столиці  з її пишними палацами – саме там відбулися найважливіші  події  в житті Шевченка.

Отже, в балеті-феєрії, засобами музики, пластики, сценографії  відтворено фантасмагоричний, багатонаселений, прекрасний, але жорстокий і несправедливий  світ, який  намагається осягнути  Душа Поета.  

 

Лібрето, сценографія і постановка Олександра ВАРУНА

Хореограф-постановник – Наталя КЛІШИНА

Художник-постановник – Олег ЄРМОЛЕНКО

Художник по костюмах – Ангеліна МОРОЗОВА

 

Вистава  - переможець (1 місце) Дніпропетровського
обласного театрального фестивалю,
присвяченого 200-річчю Т.Г.Шевченка 

 

 

 

 

 

 

 

 

Та й сон же, сон, напричуд дивний,

Мені приснився...

 

 


Лібрето балету

Пролог

Вечір. Поет біля полотна ще ненаписаної картини.

 

Сцена1. «Грішний рай»

Ніч. Поет засинає. Перед його духовним зором немов би постають всі гріхи і пороки людські: Лінь, Розпуста, Ненажерливість, Гнів, Жадібність, Гординя, Заздрість ... «Усі на сім світі  –  І  царята, і старчата –  Адамові діти.  І той... і той... А що ж то я?»    Поет грішний, як і всі Адамови діти. Він намагається протистояти спокусам, але  принади наздоганяють і не відпускають  його.

 

Інтерлюдія

Біла Птаха, що символізує  чисту Душу Поета, відганяє примарних потвор, що уособлюють смертні гріхи. Душа відкриває йому «дух істини», який грішний світ не бачить і не приймає. Слідом за Птахом полетів Поет на Україну «на розмову тихо-сумну, на раду…»

 

Сцена 2. «Хохлорай»

 Ранок. Прекрасні дівчата-жниці, парубок-косарь, сповнені молодої сили й жаги до життя, працюють на ниві.  Тривожний і грізний контрапункт до пасторальної картини – Козак-коваль з ритмічними потужними ударами величезного молота.  Тиха Удовиця напуває Поета водою з криниці. Кобзар-каліка  зі стриманою, повною гідності і сили скорботою співає думи.  Немає щастя в цьому «раю».  Шукає і не знаходить співчуття у людей знедолена Дівчина-покритка. Принижує і ображає людей Панич: зриває останній одяг з Каліки, глумиться над Вдовою, відправляє в рекрути Парубка... Заплутаний в тенетах, осліплений, обдурений, знесилений, потрапляє на каторгу Козак.

 

Сцена 3. «Каторжний рай»

День. «То не вмерлі, не убиті, не суда просити! Ні, то люди, живі люди, в кайдани залиті». Серед зневірених приречених озлоблених злодіїв, крадіїв, грабіжників, вбивць – в’язень совісті,  «в кайдани убраний Цар всесвітній, Цар волі», Козак, що уособлює волелюбний дух народу. Тяжким тягарем лягають  на серце Поета страждання невольників.

 

Інтерлюдія

Поет і Душа-Птах летять до столиці.

 

Сцена 4.  «Імперський рай»

Вечір, потім – ніч. Поет бачить «город безкраїй. Чи то турецький, чи то німецький, а може, те, що й московський». Там «церкви, та палати,та пани пузаті». Поет зустрічає  Землячка, що всі «ходи знає» у столичному палаці, і говорить «по-здєшньому».  В палаці – пишний бал.  Серед гостей – вельможі,  «пузате панство», «блюдолизи» і «віршомази» і, звісно ж, Землячок. Аж ось виступає і сам Цар-батюшка під руку з Царицею в оточенні фрейлін.   Раптом невдоволений Цар робить жорстку догану найстаршому Генералу, а той меншому чиновнику, той ще меншому… Починається справжня фантасмагорія.  Помпезний бал перетворюється на шабаш нечисті, де замість Царя та Цариці – перевертні ведмідь і чапля, а навкруги кабани та індички. Раптом завмирає світ видінь . Тільки Птаха-Душа  провіщає новий світанок…

 

Епілог.

Світанок.  Скільки ще можна спати?  Поет прокидається,  йде до полотна.  

ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА И ИСПОЛНИТЕЛИ:
Днепродзержинский академический музыкально-драматический
театр им. Леси Украинки