Про Театр


Історія
НАШ РОДОВІД

1897 р. В с. Кам'янському, де майже півтора століття жили і займалися мирною селянською працею нащадки запорізьких козаків, побудований Дніпровський металургійний завод.

1900 р. З ініціативи та за підтримки Ігнатія Ясюковича директора-розпорядника Дніпровського металургійного заводу побудована Народна аудиторія. Саме ця будівля згодом стане осередком театрального життя нашого міста.

1900-1917 рр. У Народній аудиторії кам’янчанам показують вистави професійні трупи, що гастролюють, а також ентузіасти-аматори з-поміж робітників і службовців. Постановки українських, руських та польських театральних гуртків користуються величезним успіхом.

1920-1930 рр. На базі самодіяльної театральної групи під керівництвом Н. Лопатецького з ініціативи працівників Дніпровського заводу М. Малкіна і Р. Мамонтова організовується Театр робітничої молоді. Він діє до 1930 р.

8 жовтня 1935 р. В Кам'янському відкритий Театр руської драми ім. М. М. Хатаєвича. Художнім керівником театру призначено Петра Кастальського.

 1935-1937 рр. Новий театр успішно працює. Поставлено 10 прем'єр за п'єсами радянських драматургів і зарубіжної класики. Кількість творчого та обслуговуючого складу зросла до 100 осіб.

1937 р. Кам'янське перейменовують в Дніпродзержинськ. Мендель Хатаєвич (керівник обласної партійної організації) оголошений троцькістським шпигуном і заарештований. Його ім'я зникає з назви театру. Тепер Дніпродзержинський театр руської драми носить ім'я Тараса Шевченка. Художнє керівництво переходить до П. Алексеєва.

1940 р. Художнім керівником театру стає відомий український режисер театру та кіно, учень легендарного Леся Курбаса Борис Тягно. 

1941 р. Велика Вітчизняна війна змушує працівників театру евакуюватися до Казахстану. Кам'янське окуповане гітлерівцями.

1941- 1944 рр. Дніпродзержинський театр руської драми ім. Т. Шевченка інтенсивно працює в евакуації спочатку: в Леніногорську (сучасна назва Ріддер), а потім в Гур'єві (сучасна назва Атирау). За три роки поставлені 33 вистави. Більшість з них патріотичної тематики: «Батальйон іде на Захід» Г. Мдівані, «Ключі Берліна» К. Фінна і М. Гуса, «Руські люди» К. Сімонова, «Кремлівські куранти» М. Погодіна тощо. З класичної драматургії: «Стакан води» Е. Скріба, «Пізня любов» і «Без вини винуваті» О. Островського, «Підступність та кохання» Ф. Шиллера, «Весілля Кречинського» А. Сухово-Кобиліна, «Витівки Скапена» Мольєра тощо.

У цей час в Дніпродзержинську в будівлі колишньої Народної аудиторії працює організований німцями Український драматичний театр. У його репертуарі 13 вистав за українськими класичними п'єсами, а також драма О. Сеніка «Марко Отава» про жахіття голодомору на Україні в 1933 р.

1944 р. У звільнений від німецьких окупантів Дніпродзержинськ повертається Театр руської драми ім. Т. Шевченка, але вже без Бориса Тягна.  (Його призначили художнім керівником Одеського українського театру).

1949 р. Трупу Театру руської драми ім. Т. Шевченка переводять до Кривого Рогу. А в приміщенні колишньої Народної аудиторії в тому ж році оселяється Дніпропетровський обласний пересувний український театр, який відповідно перейменовують у Дніпродзержинський.

1956 р. Дніпродзержинському пересувному українському драматичному театру присвоюють ім'я Лесі Українки.

1956 - 1962 рр. У Дніпродзержинську на спектаклях завжди аншлаг. Театр багато гастролює. Виступає майже в усіх великих містах України, виїжджає до Росії та Білорусії. Головний режисер театру заслужений артист УРСР Петро Аведіков-Авдієнко.

1962 р. Набуває чинності постанова Радянського уряду про скорочення кількості міських театрів. Як наслідок, Дніпродзержинський український драматичний театр ім. Лесі Українки припиняє своє існування.

19 червня 1979 р. Рада Міністрів УРСР ухвалює постанову про створення в 1980 році в місті Дніпродзержинськ музично-драматичного театру.

1980 р. У реконструкції будівлі театру беруть участь більш як 10 підприємств міста. Головним режисером нового театру призначається заслужений артист України Семен Терейковський. Для формування трупи оголошений Всесоюзний творчий конкурс.

18 лютого 1981 р. Дніпродзержинський руський музично-драматичний театр відкривається прем'єрою спектаклю «Темп-1929» за мотивами п'єс М. Погодіна.

1981 - 1990 рр. Час бурхливого становлення. Змінюються головні режисери: Ісаак Дубов (1982-1983 рр.) тяжів до постановок з актуальною проблематикою, до сценічного експерименту. Заслужений артист України Микола Мальцев (1983-1988 рр.) надавав перевагу традиційному реалістичному психологічному театру. Геннадій Піменов (1988-1990 рр.) приділяв увагу, перш за все, серйозним гостросоціальним сучасним проблемним п'єсам.

В умовах глобальних змін у суспільно-політичному житті країни молодий театр намагався відчути свого глядача, зрозуміти його театральні вподобання. Поряд з адресованими найширшій аудиторії музичними комедіями («Моя прекрасна леді» Ф. Лоу, «Нічний незнайомець» і «Руський секрет» Б. Рацера, В. Константинова, «Весілля у старих літах» А. Галіна) на сцені театру з успіхом йшли вистави з більш глибоким філософським та естетичним змістом («Не кидай вогонь, Прометей!» М. Каріма, «Святая святих» І. Друце, «Вечеря на п'ятьох» Е. Ветемаа, «Поріг» О. Дударєва, «Собаче серце» М. Булгакова, «Колія» В. Арро), а також поставлені А. Бедичевим в стилі модерн одноактні балети («Грані», «Хореографічне приношення», «Контрапункти», «Фатум»). Наймолодшим глядачам припали до серця такі дитячі вистави, як «Попелюшка» Є. Шварца, «Пригоди Буратіно» О. Толстого, «Кішка, яка гуляла сама по собі» Р. Кіплінга, «День народження кота Леопольда» А. Хаїта, «Соловей» Г. Х. Андерсена.

Театр багато гастролює, виїжджає майже в усі обласні центри України, а також у найбільші міста Росії, Білорусі, Молдови, Казахстану, Литви.

1990 р. Головним режисером театру стає Сергій Чулков. Він надає перевагу класичній драматургії. У репертуарі з'являються спектаклі «Мірандоліна» К. Гольдоні, «Нельська вежа» А. Дюма, «Дванадцята ніч» У. Шекспіра, «Підступність та кохання» Ф. Шиллера.

1993 р. З ініціативи головного режисера Сергія Чулкова і завідуючої літературною частиною Л. Костенко на базі театру заснований театральний фестиваль «Класика сьогодні».

1995 р. Розпочато капітальний ремонт будівлі. Через економічні труднощі, які переживає країна, припиняється фінансування театру, не виплачується зарплата, немає грошей на постановки. З театру йде багато талановитих творчих людей. 

Осінь 1997 р. Директором театру призначається заслужена артистка Казахстану Маргарита Кудіна. На посаду художнього керівника повертається Сергій Чулков. За підтримки міської влади, а також фінансової та практичної допомоги підприємств міста (і особливо ДМКД) ремонт будівлі театру завершується.

Перша прем'єра в оновленому театрі трагедія Ф. Шиллера «Марія Стюарт» (режисер-постановник С. Чулков). Класичний репертуар поповнюється комедією Лопе де Вега «Винахідлива закохана», драмою Лесі Українки «Камінний господар». Ставляться сучасні комедії та драми, з'являється більш розмаїтий репертуар для дітей.

2000 р. Дніпродзержинському музично-драматичному театру повертається колишнє ім'я Лесі Українки.

2000-2010 рр. Після скрутних часів театр розпочинає новий етап своєї історії. Оновлюється творчий склад завдяки трьом випускам спеціальних «дніпродзержинських» акторських курсів Дніпропетровського театрально-художнього коледжу (2002-го, 2006-го, 2010-го років).

Квітень 2012 р. Дніпродзержинському музично-драматичному театру ім. Лесі Українки присвоєно статус академічного.

У 2016 році місто повернуло собі історичну назву Кам’янське. З того часу театр називається Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі  Українки м. Кам’янського.  

У репертуарній політиці увага продовжує приділятися класиці ( «Одруження» М. Гоголя, «Шельменко-денщик» і «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка, «Талан» М. Старицького, «Закон» В. Винниченка, «Тартюф» Мольєра, «Гамлет» У. Шекспіра тощо). Але тяжіння до класики не заважає появі вистав за п'єсами сучасних авторів («Овечка» Н. Птушкіної, «Танці маленького життя» Л. Кудряшова, «Дочки-матері» А. Марданя, «Метод Грьонхольма» Ж. Гальсерана, «Дуже проста історія» М. Ладо, «Готель двох світів» Е.-Е. Шмітта, «Звідки беруться діти» А. Крима тощо).

Театр прагне гармонійно поєднувати драматичні та музичні жанри. Отже збагачує репертуар оперетами, музичними комедіями та мелодрамами, тематичними концертами і вечорами (оперети Й. Штрауса «Летюча миша» та І. Кальмана «Сільва», музична комедія М. Дьярфаша «Прокинься та  співай!», мюзикл А. Коломійцева «Фемінізм по-українськи», музична комедія «За двома зайцями» М. Старицького, музина мелодрама І. Котляревського «Наталка Полтавка» тощо).

Чимало вистав театру мають резонансний успіх, удостоєні нагород престижних театральних фестивалів і конкурсів. І все ж головний критерій успіху для всіх, хто служить в Театрі ім. Лесі Українки це любов і визнання жителів Кам’янського.