85 років тому, 8 жовтня 1935 року в будівлі колишньої Народної аудиторії підняв завісу Театр російської драми ім. М. М. Хатаєвича – перший професійний стаціонарний театр нашого міста. До цього кам’янчани залюбки відвідували вистави місцевих драмгуртків та гастролі провідних театрів країни – МХАТу, Театру ім. Вс. Мейєрхольда, ГОСЕТу тощо.
І ось нарешті у великого індустріального міста з’явився свій театр!
Цілком в дусі того суворого часу театру було присвоєне ім’я не письменника чи відомого театрального діяча , а – керівника Дніпропетровського обкому КП(б)У Менделя Марковича Хатаєвича, в середині 30-х в області як раз буйно розквітав «культ особистості» цього регіонального вождя. Втім вже в 1937 році Хатаєвич був заарештований, звинувачений у контрреволюційній діяльності і розстріляний, його ім’я зникло із назви новоствореного театру.
Доля відвела першому професійному театру Кам’янського лише 14 років складного, але яскравого творчого життя. В цьому театрі грали, ставили і оформляли спектаклі видатні актори, режисери, художники, які залишили по собі добру і світлу пам’ять.
А 8-го жовтня 1935 року театр відкрився тогочасним театральним «хітом» – комедією Миколи Погодіна «Аристократи». П’єса розповідала про в’язнів – будівельників Біломорканалу. Аристократи з її назви – це дві групи ув’язнених, які відмовлялися перековуватися: одні – колишні кримінальники, інші – колишні інтелігенти. Текст п’єси насичений каламбурами, блатним жаргоном, дотепними жартами і різними атракціонами. Поставив її в Кам’янському художній керівник театру Петро Кастальський, в головній ролі Кості-капітана глядачі побачили артиста Є. Двінича, а в ролі чекіста Громова – П. Алексеєва.
В рецензії на прем’єру в газеті «Дзержинець» журналіст стримано писав, що «незважаючи на ряд труднощів, типових для новоствореного театру, все ж контакт з глядачем був, і контакт непоганий». Що ж, гучні перемоги, визнання і популярність до Кам’янського театру російської драми прийшли трохи згодом.
Ірина Федорова, керівник літературно-драматургічної частини
