5 червня в Академічному музично-драматичному театрі ім. Лесі Українки м. Кам’янського відбулася прем’єра недитячої казки-притчі «Покидьки» за п’єсою сучасної української драматургині Катерини Пенькової у постановці засл. арт. України Марини Юрченко та Максима Монастирського. Це вже друга велика прем’єра театру після початку війни поряд із проєктами трохи меншого масштабу. Якщо в мирний час ми говорили б про успішну роботу театру, то сьогодні вважаємо таку діяльність неабияким досягненням на культурному фронті.

Одразу слід зазначити, що жанрове визначення вистави – інтригуюче, парадоксальне, багатозначне і… цілком виправдане. Казка дійсно «недитяча» за змістом, але не тому, що діти її не зрозуміють. Теми, які піднімаються творцями, зачіпають і мають (!) зачіпати як підліткову, так і дорослу аудиторії. Проблеми екології, безвідповідальності споживацького суспільства тісно переплетені із проблемами особистісної самоідентифікації, громадянського вибору, взаємин і гуманізму. І якщо вас налякала серйозність попередньої фрази, уявіть, що все це показано у виставі захопливо і навіть з гумором.

Попри таку «недитячість» ідейного наповнення, вистава створена студійцями Творчої майстерні «Гармонія» при Театрі ім. Лесі Українки разом із професійними акторами. Тобто більшість ролей виконують саме діти. І матеріал обирали той, який їм до душі, який їх хвилює і надихає. Мабуть, саме завдяки цьому їхні персонажі викликають безумовну довіру і співпереживання.

Глядач щиро переймається долею Пластикової Соломинки (Ольга Алексеєнко), яка разом із Повітряною Кулькою (Софія Алексеєнко) та Правим Оксфордом (Гліб Хавіков) опинилася на сміттєзвалищі. Викинуті речі сковані ланцюгом і приречені безславно закінчити своє «одноразове» існування. Однак Соломинка не збирається миритися з такою долею і тікає на посвяту у Пірати до Сміттєвої плями у Тихому океані, де володарює Субсоломанте Морок (Іван Чебан). Звісно ж, тікає разом із прикутими товаришами. Дорогою вони знайомляться із Паном Черепахою (Руслан Куксенко), разом переживають багато пригод, відкривають для себе світ і переосмислюють своє ставлення до нього.

Переоцінка цінностей чекає і на деяких глядачів. А на всіх без виключення чекає година занурення у видовищне дійство – змістовне і яскраве. Лаконічна сценографія (художник-постановник Максим Монастирський) дає простір для уяви. Дерев’яні лави-щити і мотузки, трансформуючись, творять інтер’єри звалища, камбуза, лігвища піратів тощо. Художники з відео Андрій Кравцов і Євгенія Соломоненко доповнили сценографію проєкціями, які творять атмосферу та відтінюють внутрішній світ героїв. На відео також з’являється іще один персонаж – Божевільний Професор у виконанні засл. арт. Украни Олега Волощенка. Епізодичний, але дуже яскравий персонаж каталізує події, допомагаючи порадами, здобрює дійство гумором, а у фіналі загострює звучання головної думки вистави до щему.

Загалом «Покидьки» викликають цілу палітру емоцій, які варто відчути. Це вистава про світ, у якому ми живемо, і про нас. Від нас залежить, яким будуть світ і наше життя завтра. А от майбутнє театру, судячи з прем’єри, має бути яскравим, бо у нас зростає покоління талановитих акторів.