Кожна прем’єра в театрі – велика і хвилююча подія. Бо саме  під час першої зустрічі з глядачем відбувається живе чудо – вистава народжується. І все, що було протягом довгих днів і місяців працею, надією, мукою, втомою та відчаєм, радістю та вірою десятків людей, – все вперше постає на публічний огляд, віддається на суд глядача, і може стати або перемогою, або поразкою.

Прем’єра ліричної комедії Кена Людвіга «Примадонни», яка відбулася 25 листопада  на сцені Театру ім. Лесі Українки, стала безумовною перемогою. Спектакль народився! Веселий, ексцентричний, яскравий, ліричний, хвилюючий.  І хоча глядацький зал не був заповнений вщент, як зазвичай на прем’єрах (таке вже у нас зараз карантинно-ковідне життя ): ), але серця глядачів були щирі й відкриті, кожна акторська репліка, кожний жест влучали у ціль.

Історію про двох акторів-невдах, які шукали славу, а знайшли кохання, поставив режисер Ігор Азаров. Сценографію і костюми придумала художник із Білої церкви Ірина Рибак, це її перша робота на кам’янській сцені і, сподіваємося, не остання. Чудові танці для артистів балету і драми придумала і поставила балетмейстер Наталія Клішина.  Треба віддати належне авторам вдалого перекладу  п’єси «Примадонни»  з англійської  на українську Ігорю Азарову і Тетяні Поліщук. Вони знайшли дуже точні відповідності всіх гострот, фразеологізмів, крилатих висловів, тож українська мова із вуст героїв вистави звучала органічно.

Ну, а щодо артистів, то кожен із них у цей вечір перевершив самого себе. Юлія Жиліна (Флоренс), Євгенія Футинець (Мег),  Максим Монастирський (Лео), Дмитро Сороколат (Джек),  Тетяна Білянська (Одрі), Сергій Винокуров (Дункан), засл. арт. України Анатолій Вертій (Доктор), Іван Чебан (Буч) – браво!

Вітаємо всіх причетних до створення цієї вистави. Натхнення, овацій і довгого життя,  “Примадонни”!