23 та 24 травня – прем’єра «Маріци». Заголовну роль грає заслужена артистка України Світлана Комарова. До оперети у Світлани давня любов…
Світлана, коли оперета вперше увійшла в твоє життя?
В дитинстві. Маленькою мене причарувала «Принцеса цирка» та «Сільва» Кальмана, звичайно, подобалася і «Летюча миша» Штрауса. Чи мріяла, колись грати в цих оперетах? Звісно, ні. Я і актрисою себе тоді ще не відчувала. Бажала підкорити математику. (сміється)
Змінилося у моєму житті все дуже кардинально. Одного дня зрозуміла ким насправді хочу бути – тільки актрисою. Вступила до театрального коледжу на курс Сергія Чулкова. Здебільшого заняття проходили на базі Театру ім. Лесі Українки. Ця сцена стала для мене рідною. Після закінчення коледжу залишилася тут працювати. Згодом поставили «Летючу мишу». Я грала Адель. Чудові часи… Потім вийшла заміж. Пішла у декретну відпустку, під час якої мені зателефонував Сергій Чулков. Він тоді ставив «Сільву». Запропонував зіграти Стасі. Я прийшла на репетицію, заспівала… А він мені і каже: «Вчи роль Сільви, її ї гратимеш». Ось так випадково я отримала головну роль. ЇЇ я дуже любила. Правда. Усі «Сільву» сприймали «на ура», завжди були овації. Для глядачів оперета – свято. Я дужу люблю нашу публіку. Вона – справжнє диво. Закохана у театр, дуже приязна…
На вулиці пізнають?
Буває. Кажуть приємні слова… Вони окрилюють. Додають сил. Це дуже важливо… (посміхається) Особливо зараз…
Репетиції «Маріци» виснажують?
(посміхається) Влучне слово. Викладаємося на всі сто, як то кажуть, відточуємо кожен рух, кожну ноту, слово, погляд… Оперета зазвичай асоціюється з легкістю, іскристістю, радісним світосприйняттям… Глядачі в жодному разі не повинні запідозрити важку роботу, яка передувала цьому видовищу. Жанр оперети – дуже непростий: це ж поєднання вокалу, танців та акторської гри. Публіка має нам вірити… Якщо Маріца кохає, силу її почуттів глядач має відчути кожною клітиною… «Маріца» мене не відпускає. Після репетиції я продовжую у ній «варитися». Думаю, яким чином можна було б ще доповнити мій образ…
А яке у тебе ставлення до Маріци?
Багатогранний персонаж, дуже цікавий…. Я люблю Маріцу, дійсно люблю. В ній стільки пристрасті … Така багата палітра почуттів. Це справжнє задоволення передавати їх на сцені…
Аристократка Маріца звикла віддавати накази, нехтує думкою інших, гордовита та пихата – це з одного боку. З іншого – чуйна, відкрита, вразлива… Найбільше бажання Маріци вирватися з тенет брехні та користолюбства, якими отруює її суспільство… Душа Маріци прагне щирості, розуміння та любові… як і наші душі, до речі. Ось чому п’єса настільки популярна у світі. Сподіваюсь, наша «Маріца» так само закохає у себе глядачів.
