На сцені театру ім. Лесі Українки готується прем’єра моновистава за романом у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай». Режисером-постановником виступає народна артистка України Лідія Кушкова (Дніпропетровський академічний музично-драматичний театр ім. Т.Шевченка), виконавець – заслужена артистка України Марина Юрченко (Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки м. Кам’янське).

– Це не перша Ваша робота з Театром ім. Лесі Українки. Вже були спільні надбання з нашими акторами: «Сватання на Гончарівці» та «Коза-дереза», ці вистави йдуть на сцені років з 10, і дуже подобаються нашим глядачам. Лідія Степанівна, скажіть чому знову наш театр? 

– Співпраця з вашим театром приносить мені велику радість. А ми знаємо, що людина завжди шукає, там де їй хороше. Відчуваю велику радість зустрічі з дивовижним колективом. Коли я приходжу на репетиції, хвилина в хвилину, а всі вже тут. Це таке враження справляє велике. Оці згуртованість, дисципліна та чіткість, і відчувається в колективі любов. Це ніде не заховати, ви любите один одного. Тож, мене сюди привели радість і любов.

– Ви вже працювали над виставою «Маруся Чурай» за однойменним твором Ліни Костенко і знову повертаєтесь до цього унікального твору і до цієї легендарної героїні. Чому?

– Я з нею зустрічаюся не перший раз. Раніше я ставила «Марусю Чурай» на двох осіб. Потім я ставила за Ліною Костенко «Я вам цей борг ніколи не залишу» у виконанні і за сценарієм Марини Проценко, заслуженої працівниці мистецтв України. А коли ми зустрічалися з Ліною Костенко, то вона запитувала: «Чому вам так сподобалася Маруся Чурай? Чому не «Берестечко» чи інші твори?» Я відповіла: «Маруся Чурай – тому, що це просто, а дорівнює – геніально». Це доходить до кожного серця людини. Тому, що кожна людина в своєму житті пережила зраду. Але не обов’язково, як Ліна Костенко, яка за свої твори була засуджена, так, як і багато інших митців, які  були гнані, не визнані. Так само і кожна людина. Тому що, зрадити можна не тільки, так, як зрадили Марусю Чурай. У цій виставі її зраджують не дотягуючи своїм серцем до її величі, не розуміють, а Ліна Костенко зробила з неї істинну героїню, вона возвеличила митця. Можливо несвідомо ставлячи і себе на місце Марусі Чурай. От тому Ліна Костенко, от тому Маруся Чурай, от тому і ваш театр у Кам’янському.

 – Образ Марусі Чурай та її життєвий шлях, вони актуальні в сьогоденні?

 – Я думаю, що у виконанні заслуженої артистки України Марини Юрченко, образ Марусі не може саме кам’яне серце залишити байдужим і обов’язково повинен викликати співчуття. Я не кажу тільки про дорослого глядача, а навіть про молодих. Вона буде викликати почуття, думки, роздуми, і зробить людину філософом.

– Скільки часу ви вже працюєте над моновиставою?

– Ми працювали у мої вихідні. Це був застольний період. Ми все розібрали, як належить за Станіславським, і над образом, і над задачею, і для чого ми ставимо. І не тільки про визвольну війну України за свою незалежність, яка йде фоном. Про те, як знущалися над тими, хто прагнув незалежності. Та головним лейтмотивом йде доля митця у нашому суспільстві. Не стільки конкретна любов – як доля митця. Тому, що Маруся Чурай – це митець. Недаремно ж їй пам’ятник в Полтаві поставили. Ну, і звичайно її любов, яка на першому плані, як те, за що її катують.

– Над чим зараз працюєте?

– Відпрацьовуємо костюми, світло, декорації. Ще декілька прогонів і ми виходимо. Навіщо артистів мордувати, це забирає багато сил. Марина внутрішньо готова, у неї всі образи готові. Ми вже працюємо 2 місяці, приступили 8 січня, а прем’єра відбудеться 9 березня.

     Марина Юрченко щільно зайнята в репертуарі театру. Найбільш вдалими є ролі, де яскраво виявляється її творча індивідуальність – глибоке проникнення у психологічний стан героїнь.  Сьогодні вона працює над образом Марусі Чурай.

– Марино, співпраця з такою талановитою людиною, як Лідія Степанівна Кушкова для Вас це?..

– По-перше, це для мене велика честь працювати з нею. Це дуже великий досвід. Лідія Степанівна унікальна жінка, неперевершена актриса, їй підвладно все. Вона в одну мить від комічних образів, і навіть гротескних, переходить, наприклад, до Марусиної матері Горпини Чураїхи, і вона так передає її біль, і я їй вірю, і мені здається, що в неї зараз серце розірветься від тієї туги за своєю дитиною. І цей перехід відбувається за декілька секунд, і це вражає. Мені ще треба багато працювати, щоб такого досягти.

– Чи зрозумілі для вас вчинки та характер Марусі Чурай?

– Багато хто запитує: «А Маруся Чурай – це реальна постать?»  Так! Це дійсно реальний історичний персонаж. Поетеса, митець, творча людина і дуже обдарована. Мені також властива творчість, і Маруся мені зрозуміла. В неї дуже болить серце за те, що відбувається навкруги, як і в кожної небайдужої людини.

– За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 році. Чи будуть її вчинки, характер та переживання зрозумілими у теперішній час та ще й молодим людям?

– Мені здається, що буде, тому, що вона дуже відверта в своєму коханні, в своєму внутрішньому житті, в своєму ставленні до оточуючих. А молоде покоління, воно теж відверте, і цінує відвертість. Воно відкрите до життя, до кохання, сприйняття світу. Думаю, що вони полюблять Марусю і обов’язково полюблять Ліну Костенко.

Прес-служба театру