Свій шлях ця вистава починала як соціальний проєкт, з перформативних читань п’єси Ніни Захоженко, які проводились в укритті під будівлею Нової сцени Театру ім. Лесі Українки. Поступово читання переросли в повноцінну виставу, її офіційна прем’єра відбулася 2 грудня 2022 року.
Атмосфера укриття додавала особливого трагізму історії чотирьох підлітків, яких повномасштабне російське вторгнення застало у Бучі. Все, що хвилювало молодих людей вчора, все, що вони цінили, чим захоплювались, водночас перекреслила війна. Вистава завжди викликала сильні емоції, глядачі не соромилися сліз, що мимоволі наверталися на їх очі.
Проте обмежений простір приміщення укриття не давав можливість показати цю виставу більшій кількості глядачів, а охочих було багато. Логічним рішенням в цій ситуації було перенести виставу на Велику сцену.
Звісно, що збільшений простір вимагав певних корегувань постановки. Зараз, знаходячись на більшому сценічному майданчику, артисти мають можливість «додати об’єму» всій історії, а глядачі, навіть ті, які бачили виставу раніше у сховищі, можуть подивитись на неї під іншим кутом зору.
– Я не можу сказати, що були якісь складнощі з перенесенням спектаклю на велику сцену, – зазначає режисер-постановник Артур Прокоп’єв. – Вистава вже поставлена. Актори вже знають, що їм треба робити. Кожен з них вже добре знає свого героя, добре знає своїх партнерів. Звичайно, що з’явився новий простір і їм потрібно якось по іншому рухатись, якось по іншому діяти. Але тема, ідея – залишились тими ж самими. Ми просто оповідачі, ми розказуємо цю історію. І сьогодні ми просто продовжили наш контакт з глядачами, наш діалог, який виник ще під час читання п’єси. Я дуже вдячний глядачам, які сьогодні прийшли на прем’єру. Я дякую їм за їх емоції й оплески. Значить ми змогли розказати цю історію так, що вона людей схвилювала та запала їм в душу.
