Душа поета

Готель двох світів
26.12.2017
За двома зайцями
27.12.2017

Лібрето О. Варун

Душа поета

Балет-феєрія за мотивами поеми Т. Шевченка “СОН”
Тривалість: 1 година 10 хвилин
Прем’єра 09.03.2014

До 200-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка
Ця вистава – мистецький внесок нашого театру до святкування 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря.
На думку автора ідеї та режисера-постановника вистави «Душа поета» Олександра Варуна, поема «Сон» – це не тільки політичний памфлет і гостра сатира на царську Росію часів Миколи І. Це ніби квінтесенція життя і творчості самого Шевченка. Його художня автобіографія. У своєму «сні» герой поеми спочатку бачить «рай земний» – рідну Україну, з її дивовижної краси природою і страждаючим народом. Він чує «дзвін кайданів», пролітаючи над Сибіром – і це ніби містичне пророцтво його майбутньої солдатчини. Потім душа поета уві сні потрапляє до столиці з її пишними палацами – саме там відбулися найважливіші події в житті Шевченка.
Отже, в балеті-феєрії засобами музики, пластики, сценографії відтворено фантасмагоричний, багатонаселений, прекрасний, але жорстокий і несправедливий світ, який намагається осягнути Душа Поета.

Лібрето, сценографія та постановка заслуженого діяча мистецтв України Олександра ВАРУНА
Хореограф-постановник – Наталя КЛІШИНА
Художник-постановник – Олег ЄРМОЛЕНКО
Художник з костюмів – Ангеліна МОРОЗОВА

Вистава – переможець (1 місце) Дніпропетровського обласного театрального фестивалю, присвяченого 200-річчю Т. Г. Шевченка

Та й сон же, сон, напрочуд дивний,
Мені приснився…

Лібрето балету
Пролог
Вечір. Поет біля полотна ще ненаписаної картини.

Сцена1. «Грішний рай»
Ніч. Поет засинає. Перед його духовним зором немов би постають усі гріхи і пороки людські: Лінь, Розпуста, Ненажерливість, Гнів, Жадібність, Гординя, Заздрість … «Усі на сім світі – І царята, і старчата – Адамові діти. І той… і той… А що ж то я?» Поет грішний, як і всі Адамові діти. Він намагається протистояти спокусам, але принади наздоганяють і не відпускають його.

Інтерлюдія
Білий Птах, що символізує чисту Душу Поета, відганяє примарних потвор, що уособлюють смертні гріхи. Душа відкриває йому «дух істини», який грішний світ не бачить і не приймає. Слідом за Птахом летить Поет на Україну «на розмову тихо-сумну, на раду…»

Сцена 2. «Хохлорай»
Ранок. Прекрасні дівчата-жниці, парубок-косарь, сповнені молодої сили й жаги до життя, працюють на ниві. Тривожний і грізний контрапункт до пасторальної картини – Козак-коваль з ритмічними потужними ударами величезного молота. Тиха Удовиця напуває Поета водою з криниці. Кобзар-каліка зі стриманою, повною гідності та сили скорботою співає думи. Немає щастя в цьому «раю». Шукає і не знаходить співчуття у людей знедолена Дівчина-покритка. Принижує людей Панич: зриває останній одяг з Каліки, глумиться над Вдовою, відправляє в рекрути Парубка… Заплутаний в тенетах, осліплений, обдурений, знесилений потрапляє на каторгу Козак.

Сцена 3. «Каторжний рай»
День. «То не вмерлі, не убиті, не суда просити! Ні, то люди, живі люди, в кайдани залиті». Серед зневірених приречених озлоблених злодіїв, крадіїв, грабіжників, вбивць – в’язень совісті, «в кайдани убраний Цар всесвітній, Цар волі», Козак, що уособлює волелюбний дух народу. Тяжким тягарем лягають на серце Поета страждання невольників.

Інтерлюдія
Поет і Душа-Птах летять до столиці.

Сцена 4. «Імперський рай»
Вечір, потім – ніч. Поет бачить «город безкраїй. Чи то турецький, чи то німецький, а може, те, що й московський». Там «церкви, та палати, та пани пузаті». Поет зустрічає Землячка, що всі «ходи знає» у столичному палаці, і говорить «по-здєшньому». В палаці – пишний бал. Серед гостей – вельможі, «пузате панство», «блюдолизи» і «віршомази» і, звісно ж, Землячок. Аж ось виступає і сам Цар-батюшка під руку з Царицею в оточенні фрейлін. Раптом невдоволений Цар робить жорстку догану найстаршому Генералу, а той меншому чиновнику, той ще меншому… Починається справжня фантасмагорія. Помпезний бал перетворюється на шабаш нечисті, де замість Царя та Цариці – перевертні ведмідь і чапля, а навкруги кабани та індички. Раптом завмирає світ видінь. Тільки Птах-Душа провіщає новий світанок…

Епілог.
Світанок. Скільки ще можна спати? Поет прокидається, йде до полотна.
Дійові особи та виконавці:

ДІЙОВІ ОСОБИ І ВИКОНАВЦІ:
ПТАХ – Фурманець Анастасія, Смірнова Дар’я, Куксенко Анастасія
ПОЕТ – Маловічко Артем
ГОРДИНЯ – Куксенко Руслан, Гетік Іван
ГНІВ – Ададуров В’ячеслав
ЖАДІБНІСТЬ – Діденко Богдан, Босенко Євген
ЗАЗДРІСТЬ – Чебан Іван
ОБЖЕРЛИВІСТЬ – Нагорний Олександр
БЛУД – Монастирський Максим
ЛІНЬ – Котельніков Дмитро
КОЗАК – Алексеєнко Дмитро, Волощенко Олег
КОБЗАРЬ – Куксенко Руслан
ПАРУБОК – Ададуров В’ячеслав
ПОКРИТКА – Терехова Ольга
УДОВА – Малишева Ілона
ЖНИЦІ – Зубко Марина, Смірнова Дар’я, Куксенко Анастасія, Багдєєва Аліна
ПАНИЧ – Монастирський Маским
ЦАРИЦЯ – Смірнова Дар’я, Фурманець Анастасія
ЦАР- Пушкарьов Олександр
КАТОРЖАНИ – Босенко Євген, Діденко Богдан, Чебан Іван, Ададуров В’ячеслав, Котельніков Дмитро, Куксенко Руслан, Гетік Іван
ЗЕМЛЯЧОК – Огир Максим
ГЕНЕРАЛ – Нагорний Олександр
ЧИНОВНИК – Босенко Євген, Діденко Богдан
«ЗОЛОТИЙ БЛЮДОЛИЗ» – Чебан Іван
«СРІБНИЙ БЛЮДОЛИЗ» – Ададуров В’ячеслав
«ВІРШОМАЗ» – Монастирський Максим
1 ФРЕЙЛІНА – Терехова Ольга
2 ФРЕЙЛІНА – Куксенко Анастасія
3 ФРЕЙЛІНА – Багдєєва Аліна
4 ФРЕЙЛІНА – Малишева Ілона
5 ФРЕЙЛІНА – Зубко Марина
6 ФРЕЙЛІНА – Білянська Тетяна